Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Федеральне агентство з освіти
Російський державний професійно-педагогічний соціальний інститут
Кафедра соціальної роботи
Контрольна робота з дисципліни
«Адаптивна фізична культура»
на тему:
«Стан здоров'я окремої людини і норма»
Виконавець:
Дев'ятих Олеся Сергіївна
студентка групи ЗСР-213 З
Перевірив: ХОЗЯІНОВА Т. К.
Єкатеринбург, 2007
Зміст
Введення
1. Визначення понять «здоров'я», «норма»
2. Зміст і критерії здоров'я
3. Основні види підходів до категорії здоров'я
Висновок
Список літератури
Введення
Проблема здоров'я в наш час дуже актуальна, адже дійсно здорових людей на світі дуже мало, навіть діти не рідко мають цілий «букет захворювань», а що вже говорити про дорослих людей. Тому так необхідно щоб кожна людина сам охороняв своє здоров'я, не перекладаючи цей обов'язок на оточуючих.
Головним завданням моєї контрольної роботи було розповісти, які основні підходи можна використовувати для підтримки, збереження та відновлення здоров'я людей, що мають різні категорії здоров'я.
1. Визначення понять «здоров'я», «норма»
Здоров'я - це нормальне психосоматичний стан людини, що відбиває його повне фізичне, психічне і соціальне благополуччя і забезпечує повноцінне виконання трудових, соціальних і біологічних функцій.
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я «здоров'я - це стан фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби і фізичних дефектів».
Норма - це цілком певна система показників стану організму людини: його будови, структури, функцій, які знаходяться в заданих межах і відображають самопочуття людини як хороше [3, с.6].
2. Зміст і критерії здоров'я
Всі сторони людського життя - виробничо-трудова, соціально-економічна, політична, сімейно-побутова, духовна, оздоровча, навчальна - в кінцевому рахунку, визначаються рівнем здоров'я.
1. На 49 - 53% стан здоров'я організму людини залежить від способу життя: шкідливі умови праці, погане матеріально-побутові умови, стресові ситуації, гіподинамія, неміцність сімей, самотність, низький освітній та культурний рівень, надмірно високий рівень урбанізації, незбалансоване, неритмічне харчування, куріння, зловживання алкоголем і ліками та ін
2. На 18 - 22% від генетики людини: схильність до спадкових хвороб.
3. На 17 - 20% від стану зовнішнього середовища, природно-кліматічекіх умов: забруднення повітря, води і грунту канцерогенами та іншими речовинами, різка зміна атмосферних явищ, підвищені геліокосмічні, магнітні та інші випромінювання.
4. На 8 - 10% від охорони здоров'я і медичної активності: неефективність особистих гігієнічних і громадських профілактичних заходів, низька якість медичної допомоги, вчасність її надання.
В даний час при розгляді здоров'я найбільш широке поширення отримав функціональний підхід, його особливість полягає в здатності індивіда здійснювати властиве йому біологічні та соціальні функції, зокрема, виконувати суспільно корисну трудову, виробничу діяльність. Їх втрата є найбільш поширеним і найбільш значущим для людини, сім'ї, суспільства соціальним наслідком хвороб людини.
У зв'язку з функціональним підходом до здоров'я виникло поняття «практично здорова людина», оскільки можливі патологічні зміни, які істотно не позначаються на самопочутті та працездатності людини. Однак при цьому найчастіше не враховується, яку ціну організм платить за збереження працездатності. У ряді випадків ціна може бути настільки високою, що загрожує серйозними наслідками здоров'ю і працездатності в майбутньому, оскільки зміни в організмі до певного рівня можуть не позначатися на суб'єктивних відчуттях і навіть не б'ють по функції того чи іншого органу і системи. Тому якісні і кількісні характеристики як здоров'я, так і хвороби мають досить широкий діапазон тлумачення. У межах його відмінності в ступені вираженості здоров'я визначаються за багатьма критеріями-ознаками: рівнем життєстійку організму, широту його адаптаційних можливостей, біологічної активності органів і систем, їх здатності до регенерації і ін
Походження хвороби має два джерела: стан людського організму і зовнішні причини, на нього впливають. Отже, для попередження хвороб - підвищення життєстійку організму є два способи: або видалення зовнішніх причин, або оздоровлення, зміцнення організму для того, щоб він був у змозі нейтралізувати ці зовнішні причини. Перший спосіб мало надійний, оскільки людині, яка живе в суспільстві, практично неможливо усунути всі зовнішні фактори хвороби.
Другий спосіб більш результативний. Він полягає в тому, щоб у міру можливості уникати приводів, що провокують хвороби, і в той же час загартовувати свій організм, привчити його пристосовуватися до зовнішніх впливів, щоб знизити чутливість до дії несприятливих чинників. Тому здатність до адаптації - один з найважливіших критеріїв здоров'я.
3. Основні види підходів до категорії здоров'я
Існують наступні групи здоров'я та категорії осіб до них пов'язані:
I група - люди, які не мають відхилень у стані здоров'я;
II група - здорові люди з деякими фізіологічними відхиленнями;
III група - люди, що мають довгостроково поточні хронічні захворювання, при збереженні функціональних можливостей організму;
IV група - люди, що мають довгостроково поточні хронічні захворювання в стані суб'компенсаціі;
V група - важкі хворі, інваліди I (непрацездатні) і II (тимчасово непрацездатні) групи.
Для кожної з цих груп існують певні види підходу до категорії здоров'я.
Що стосується перших двох груп (та й взагалі всіх п'яти груп), то для збереження здоров'я необхідно, на мій погляд, дотримуватися правил здорового способу життя.
Здоровий спосіб життя - це поведінка людини, яка відображає певну життєву позицію, спрямоване на збереження та зміцнення здоров'я й грунтується на виконанні норм, правил і вимог особистої і загальної гігієни [3, с. 10].
Здоровий спосіб життя включає в себе:
1. Раціональний режим праці і відпочинку - необхідний елемент здорового способу життя. При правильному і суворо дотримується режиму виробляється чіткий і необхідний ритм функціонування організму, що створює оптимальні умови для роботи і відпочинку і тим самим сприяє зміцненню здоров'я, поліпшенню працездатності і підвищенню продуктивності праці.
2. Раціональне харчування забезпечує ріст і формування організму, сприяє збереженню здоров'я, високої працездатності і продовженню життя.
3. Оптимальний руховий режим. Його основу складають систематичні заняття фізичними вправами і спортом, ефективно вирішують завдання зміцнення здоров'я і розвитку фізичних здібностей молоді, збереження здоров'я і рухових навичок, посилення профілактики несприятливих вікових змін.
4. Гігієна сну. Сон - це ефективний спосіб зняття розумової й фізичної напруги, він усуває стомлення і попереджає виснаження нервових клітин. Під час сну відбувається накопичення багатих енергією фосфорних сполук, при цьому підвищуються захисні сили організму.
5. Дотримання особистої гігієни - гігієна тіла, порожнини рота, гігієна одягу і взуття. Необхідно пам'ятати, що чистота - запорука здоров'я!
6. Загартовування - важливий засіб профілактики негативних наслідків охолодження організму або дії високих температур. Систематичне застосування процедур, що гартують знижує число простудних захворювань у 2-5 разів, а в окремих випадках майже повністю виключає їх.
7. Викорінення шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики). Ці порушники здоров'я є причиною багатьох захворювань, різко скорочують тривалість життя, знижують працездатність, згубно позначаються на здоров'ї підростаючого покоління і на здоров'я майбутніх дітей.
Для категорії осіб, що відноситься до III, IV і V груп, необхідно не тільки дотримання здорового способу життя, а й заняття лікувально-фізичною культурою.
Лікувально-фізична культура - це застосування засобів фізичної культури з лікувальною та профілактичною метою.
Роль ЛФК полягає в наступному:
1. Протидіє негативному впливу наслідків постільного режиму.
2. Сприяє відновленню порушених функцій.
3. Покращує адаптацію організму хворого до фізичних навантажень побутового і трудового характеру.
4. Сприяє професійній реабілітації хворих.
Категоріям осіб, які мають V групу здоров'я, просто необхідно займатися і адаптивної фізичної культурою, метою якої є корекція наявного дефекту, вироблення необхідних компенсацій, профілактика супутніх захворювань і вторинних відхилень, обумовлених основним дефектом.
Адаптивна фізична культура - це вид фізичної культури людини з відхиленнями у стані здоров'я, включаючи інваліда, і суспільства. Це діяльність та її соціально та індивідуально значимі результати зі створення всебічної готовності людини з відхиленнями у стані здоров'я, включаючи інваліда, до життя; оптимізації його стану і розвитку в процесі комплексної реабілітації та соціальної інтеграції; це специфічний процес і результат людської діяльності, а також кошти і способу вдосконалення і гармонізації всіх сторін і властивостей індивіда з відхиленнями у стані здоров'я за допомогою фізичних вправ, природно-середовищних і гігієнічних факторів [1, с. 31].
Виходячи з потреб осіб з відхиленнями у стані здоров'я та інвалідів, можна виділити наступні види адаптивної фізичної культури:
1. Адаптивне фізичне виховання - вид адаптивної фізичної культури, що задовольняє потреби індивіда з відхиленнями у стані здоров'я в його підготовці до життя, побутової і трудової діяльності; у формуванні позитивного і активного ставлення до адаптивної фізичної культури.
У процесі цих занять у людей з відхиленнями у стані здоров'я формуються комплекс спеціальних знань, життєво і професійно необхідних сенсорно-перцептивних та рухових умінь і навичок; розвиваються основні можливості різних органів і систем; розвиваються, зберігаються і використовуються в новій якості залишилися в наявності тілесно- рухові характеристики.
2. Адаптивний спорт - вид адаптивної фізичної культури, що задовольняє потреби особистості в самоактуалізації, в максимально можливої самореалізації своїх здібностей, зіставленні їх зі здібностями інших людей; потреби в комунікативній діяльності та соціалізації.
При багатьох захворюваннях і видах інвалідності адаптивний спорт є практично єдиною можливістю задоволення однієї з головних потреб людини - потреби в самоактуалізації, оскільки інші види діяльності виявляються недоступними.
3. Адаптивна рухова реакція - вид адаптивної фізичної культури, що дозволяє задовольнити потреби людини з відхиленнями у стані здоров'я у відпочинку, розвазі, цікавому проведенні дозвілля, зміні виду діяльності, отриманні задоволення, в спілкуванні.
Зміст адаптивної рухової реакції спрямовано на активізацію, підтримку або відновлення фізичних сил, витрачених інвалідом під час будь-якого виду діяльності, на профілактику стомлення, розвага, цікаве проведення дозвілля і взагалі на оздоровлення, поліпшення кондиції, підвищення рівня життєстійкості через задоволення.
4. Адаптивна фізична реабілітація - вид адаптивної фізичної культури, що задовольняє потребу індивіда з відхиленнями у стані здоров'я в лікуванні, відновленні у нього тимчасово втрачених функцій.
Основна мета адаптивної фізичної реабілітації полягає у формуванні адекватних психічних реакцій індивідів на те чи інше захворювання, орієнтації їх на використання природних, екологічно виправданих засобів, що стимулюють швидке відновлення організму; у навчанні їх умінням використовувати відповідні комплекси фізичних вправ, прийоми гідровібромассажа і самомасажу, що гартують і термічні процедури та інші засоби.
Адаптивна фізична культура в цілому і всі її види покликані за допомогою раціонально організованої рухової активності як природного стимулу життєдіяльності, використовуючи збережені функції, залишкове здоров'я, природні ресурси і духовні сили, максимально реалізувати можливості організму і особистості для повноцінного життя, самовияву і творчості, соціальної активності та інтеграції в суспільство здорових людей.
Висновок
Необхідно пам'ятати, що якою б досконалою не була медицина, вона не може позбавити кожного від усіх хвороб. Людина - сама творець свого здоров'я і тому з раннього дитинства необхідно вести активний спосіб життя, загартовуватися, займатися фізкультурою і спортом, дотримуватися правил особистої гігієни. А при виникненні будь-яких відхилень у стані здоров'я необхідно з ними боротися, використовуючи не тільки різні медичні препарати, а й заняття фізичною культурою.
Список літератури
1. Євсєєва С. П. Теорія та організація фізичної культури. М., 2005.
2. Іллівна В. І. Фізична культура студента. М., 2003.
3. Макаров В. В. Основи здорового способу життя та профілактика хвороб. М., 2001.
Федеральне агентство з освіти
Російський державний професійно-педагогічний соціальний інститут
Кафедра соціальної роботи
Контрольна робота з дисципліни
«Адаптивна фізична культура»
на тему:
«Стан здоров'я окремої людини і норма»
Виконавець:
Дев'ятих Олеся Сергіївна
студентка групи ЗСР-213 З
Перевірив: ХОЗЯІНОВА Т. К.
Єкатеринбург, 2007
Зміст
Введення
1. Визначення понять «здоров'я», «норма»
2. Зміст і критерії здоров'я
3. Основні види підходів до категорії здоров'я
Висновок
Список літератури
Введення
Проблема здоров'я в наш час дуже актуальна, адже дійсно здорових людей на світі дуже мало, навіть діти не рідко мають цілий «букет захворювань», а що вже говорити про дорослих людей. Тому так необхідно щоб кожна людина сам охороняв своє здоров'я, не перекладаючи цей обов'язок на оточуючих.
Головним завданням моєї контрольної роботи було розповісти, які основні підходи можна використовувати для підтримки, збереження та відновлення здоров'я людей, що мають різні категорії здоров'я.
1. Визначення понять «здоров'я», «норма»
Здоров'я - це нормальне психосоматичний стан людини, що відбиває його повне фізичне, психічне і соціальне благополуччя і забезпечує повноцінне виконання трудових, соціальних і біологічних функцій.
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я «здоров'я - це стан фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби і фізичних дефектів».
Норма - це цілком певна система показників стану організму людини: його будови, структури, функцій, які знаходяться в заданих межах і відображають самопочуття людини як хороше [3, с.6].
2. Зміст і критерії здоров'я
Всі сторони людського життя - виробничо-трудова, соціально-економічна, політична, сімейно-побутова, духовна, оздоровча, навчальна - в кінцевому рахунку, визначаються рівнем здоров'я.
1. На 49 - 53% стан здоров'я організму людини залежить від способу життя: шкідливі умови праці, погане матеріально-побутові умови, стресові ситуації, гіподинамія, неміцність сімей, самотність, низький освітній та культурний рівень, надмірно високий рівень урбанізації, незбалансоване, неритмічне харчування, куріння, зловживання алкоголем і ліками та ін
2. На 18 - 22% від генетики людини: схильність до спадкових хвороб.
3. На 17 - 20% від стану зовнішнього середовища, природно-кліматічекіх умов: забруднення повітря, води і грунту канцерогенами та іншими речовинами, різка зміна атмосферних явищ, підвищені геліокосмічні, магнітні та інші випромінювання.
4. На 8 - 10% від охорони здоров'я і медичної активності: неефективність особистих гігієнічних і громадських профілактичних заходів, низька якість медичної допомоги, вчасність її надання.
В даний час при розгляді здоров'я найбільш широке поширення отримав функціональний підхід, його особливість полягає в здатності індивіда здійснювати властиве йому біологічні та соціальні функції, зокрема, виконувати суспільно корисну трудову, виробничу діяльність. Їх втрата є найбільш поширеним і найбільш значущим для людини, сім'ї, суспільства соціальним наслідком хвороб людини.
У зв'язку з функціональним підходом до здоров'я виникло поняття «практично здорова людина», оскільки можливі патологічні зміни, які істотно не позначаються на самопочутті та працездатності людини. Однак при цьому найчастіше не враховується, яку ціну організм платить за збереження працездатності. У ряді випадків ціна може бути настільки високою, що загрожує серйозними наслідками здоров'ю і працездатності в майбутньому, оскільки зміни в організмі до певного рівня можуть не позначатися на суб'єктивних відчуттях і навіть не б'ють по функції того чи іншого органу і системи. Тому якісні і кількісні характеристики як здоров'я, так і хвороби мають досить широкий діапазон тлумачення. У межах його відмінності в ступені вираженості здоров'я визначаються за багатьма критеріями-ознаками: рівнем життєстійку організму, широту його адаптаційних можливостей, біологічної активності органів і систем, їх здатності до регенерації і ін
Походження хвороби має два джерела: стан людського організму і зовнішні причини, на нього впливають. Отже, для попередження хвороб - підвищення життєстійку організму є два способи: або видалення зовнішніх причин, або оздоровлення, зміцнення організму для того, щоб він був у змозі нейтралізувати ці зовнішні причини. Перший спосіб мало надійний, оскільки людині, яка живе в суспільстві, практично неможливо усунути всі зовнішні фактори хвороби.
Другий спосіб більш результативний. Він полягає в тому, щоб у міру можливості уникати приводів, що провокують хвороби, і в той же час загартовувати свій організм, привчити його пристосовуватися до зовнішніх впливів, щоб знизити чутливість до дії несприятливих чинників. Тому здатність до адаптації - один з найважливіших критеріїв здоров'я.
3. Основні види підходів до категорії здоров'я
Існують наступні групи здоров'я та категорії осіб до них пов'язані:
I група - люди, які не мають відхилень у стані здоров'я;
II група - здорові люди з деякими фізіологічними відхиленнями;
III група - люди, що мають довгостроково поточні хронічні захворювання, при збереженні функціональних можливостей організму;
IV група - люди, що мають довгостроково поточні хронічні захворювання в стані суб'компенсаціі;
V група - важкі хворі, інваліди I (непрацездатні) і II (тимчасово непрацездатні) групи.
Для кожної з цих груп існують певні види підходу до категорії здоров'я.
Що стосується перших двох груп (та й взагалі всіх п'яти груп), то для збереження здоров'я необхідно, на мій погляд, дотримуватися правил здорового способу життя.
Здоровий спосіб життя - це поведінка людини, яка відображає певну життєву позицію, спрямоване на збереження та зміцнення здоров'я й грунтується на виконанні норм, правил і вимог особистої і загальної гігієни [3, с. 10].
Здоровий спосіб життя включає в себе:
1. Раціональний режим праці і відпочинку - необхідний елемент здорового способу життя. При правильному і суворо дотримується режиму виробляється чіткий і необхідний ритм функціонування організму, що створює оптимальні умови для роботи і відпочинку і тим самим сприяє зміцненню здоров'я, поліпшенню працездатності і підвищенню продуктивності праці.
2. Раціональне харчування забезпечує ріст і формування організму, сприяє збереженню здоров'я, високої працездатності і продовженню життя.
3. Оптимальний руховий режим. Його основу складають систематичні заняття фізичними вправами і спортом, ефективно вирішують завдання зміцнення здоров'я і розвитку фізичних здібностей молоді, збереження здоров'я і рухових навичок, посилення профілактики несприятливих вікових змін.
4. Гігієна сну. Сон - це ефективний спосіб зняття розумової й фізичної напруги, він усуває стомлення і попереджає виснаження нервових клітин. Під час сну відбувається накопичення багатих енергією фосфорних сполук, при цьому підвищуються захисні сили організму.
5. Дотримання особистої гігієни - гігієна тіла, порожнини рота, гігієна одягу і взуття. Необхідно пам'ятати, що чистота - запорука здоров'я!
6. Загартовування - важливий засіб профілактики негативних наслідків охолодження організму або дії високих температур. Систематичне застосування процедур, що гартують знижує число простудних захворювань у 2-5 разів, а в окремих випадках майже повністю виключає їх.
7. Викорінення шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики). Ці порушники здоров'я є причиною багатьох захворювань, різко скорочують тривалість життя, знижують працездатність, згубно позначаються на здоров'ї підростаючого покоління і на здоров'я майбутніх дітей.
Для категорії осіб, що відноситься до III, IV і V груп, необхідно не тільки дотримання здорового способу життя, а й заняття лікувально-фізичною культурою.
Лікувально-фізична культура - це застосування засобів фізичної культури з лікувальною та профілактичною метою.
Роль ЛФК полягає в наступному:
1. Протидіє негативному впливу наслідків постільного режиму.
2. Сприяє відновленню порушених функцій.
3. Покращує адаптацію організму хворого до фізичних навантажень побутового і трудового характеру.
4. Сприяє професійній реабілітації хворих.
Категоріям осіб, які мають V групу здоров'я, просто необхідно займатися і адаптивної фізичної культурою, метою якої є корекція наявного дефекту, вироблення необхідних компенсацій, профілактика супутніх захворювань і вторинних відхилень, обумовлених основним дефектом.
Адаптивна фізична культура - це вид фізичної культури людини з відхиленнями у стані здоров'я, включаючи інваліда, і суспільства. Це діяльність та її соціально та індивідуально значимі результати зі створення всебічної готовності людини з відхиленнями у стані здоров'я, включаючи інваліда, до життя; оптимізації його стану і розвитку в процесі комплексної реабілітації та соціальної інтеграції; це специфічний процес і результат людської діяльності, а також кошти і способу вдосконалення і гармонізації всіх сторін і властивостей індивіда з відхиленнями у стані здоров'я за допомогою фізичних вправ, природно-середовищних і гігієнічних факторів [1, с. 31].
Виходячи з потреб осіб з відхиленнями у стані здоров'я та інвалідів, можна виділити наступні види адаптивної фізичної культури:
1. Адаптивне фізичне виховання - вид адаптивної фізичної культури, що задовольняє потреби індивіда з відхиленнями у стані здоров'я в його підготовці до життя, побутової і трудової діяльності; у формуванні позитивного і активного ставлення до адаптивної фізичної культури.
У процесі цих занять у людей з відхиленнями у стані здоров'я формуються комплекс спеціальних знань, життєво і професійно необхідних сенсорно-перцептивних та рухових умінь і навичок; розвиваються основні можливості різних органів і систем; розвиваються, зберігаються і використовуються в новій якості залишилися в наявності тілесно- рухові характеристики.
2. Адаптивний спорт - вид адаптивної фізичної культури, що задовольняє потреби особистості в самоактуалізації, в максимально можливої самореалізації своїх здібностей, зіставленні їх зі здібностями інших людей; потреби в комунікативній діяльності та соціалізації.
При багатьох захворюваннях і видах інвалідності адаптивний спорт є практично єдиною можливістю задоволення однієї з головних потреб людини - потреби в самоактуалізації, оскільки інші види діяльності виявляються недоступними.
3. Адаптивна рухова реакція - вид адаптивної фізичної культури, що дозволяє задовольнити потреби людини з відхиленнями у стані здоров'я у відпочинку, розвазі, цікавому проведенні дозвілля, зміні виду діяльності, отриманні задоволення, в спілкуванні.
Зміст адаптивної рухової реакції спрямовано на активізацію, підтримку або відновлення фізичних сил, витрачених інвалідом під час будь-якого виду діяльності, на профілактику стомлення, розвага, цікаве проведення дозвілля і взагалі на оздоровлення, поліпшення кондиції, підвищення рівня життєстійкості через задоволення.
4. Адаптивна фізична реабілітація - вид адаптивної фізичної культури, що задовольняє потребу індивіда з відхиленнями у стані здоров'я в лікуванні, відновленні у нього тимчасово втрачених функцій.
Основна мета адаптивної фізичної реабілітації полягає у формуванні адекватних психічних реакцій індивідів на те чи інше захворювання, орієнтації їх на використання природних, екологічно виправданих засобів, що стимулюють швидке відновлення організму; у навчанні їх умінням використовувати відповідні комплекси фізичних вправ, прийоми гідровібромассажа і самомасажу, що гартують і термічні процедури та інші засоби.
Адаптивна фізична культура в цілому і всі її види покликані за допомогою раціонально організованої рухової активності як природного стимулу життєдіяльності, використовуючи збережені функції, залишкове здоров'я, природні ресурси і духовні сили, максимально реалізувати можливості організму і особистості для повноцінного життя, самовияву і творчості, соціальної активності та інтеграції в суспільство здорових людей.
Висновок
Необхідно пам'ятати, що якою б досконалою не була медицина, вона не може позбавити кожного від усіх хвороб. Людина - сама творець свого здоров'я і тому з раннього дитинства необхідно вести активний спосіб життя, загартовуватися, займатися фізкультурою і спортом, дотримуватися правил особистої гігієни. А при виникненні будь-яких відхилень у стані здоров'я необхідно з ними боротися, використовуючи не тільки різні медичні препарати, а й заняття фізичною культурою.
Список літератури
1. Євсєєва С. П. Теорія та організація фізичної культури. М., 2005.
2. Іллівна В. І. Фізична культура студента. М., 2003.
3. Макаров В. В. Основи здорового способу життя та профілактика хвороб. М., 2001.